UR3LCM/qrp(p)

Як я лагодив GP888 (частина перша) Передмова

Про те, як я придбав GP-888. Як вона працювала, та як несподівнно вийшла з ладу. Також міркування про те, чому це сталося.

Років із п'ять тому, відвідуючи один із перших Харківских HAM-фестів, який відбувався тоді у Занках, я вирішив, що взяті у дорогу грошенята залежалися і конче треба придбати якись непотріб, чи то щось вже й не аж так нагально потрібне ;). У той час я частенько подорожував автом у виробничих відрядженнях поміж териконами Лугансько-Донецького басейну. Отож вибір зрештою зупинився на дешевій хінській FM-портативці 145 МГц із сміливою "лейбою" попід дисплеєм -- (M)MOTOROLA. Продавець, чи то з Одеси, чи то з Херсона, відразу повідомив, що цей виріб не має жодного стосунку до однойменної компанії, є витвором східного інженерного мистецтва, проте за відгуками має непогані експлуатаційні параметри. Ці твердження надалі цілком підтвердилося. У Інтернеті з'явилася офіційне роз'яснення від компанії MOTOROLA, що виріб позначений як MOTOROLA GP888 цією компанією не виробляється. Працювала станція також непогано. Одже все було чесно. До станції я придбав, ще й купу причандалля: танґенту, автомобільний зарядний пристрій та автомобільну антену, перехідники ...
Портативку я частенько брав у дорогу і попівдня розважав колеґ у салоні загальним викликом "Уляна Радіо Три Леонід Центр Марія Дріб Мобіл". Нині чи не уся "контора" може назвати мій кличний навіть спросоння :). Одже станція експлуатувалася досить жваво, проте водночас обходився я із нею досить делікатно. У салоні ж завжди чисто, сухо, тепло.
Як з'ясувалося, станція має непоганий літій-йонний акумулятор, який без дозаряду забезпечує помірну роботу зменшеною потужністю у одноденній мандрівці. Із помічених вад можна було назвати хіба деякі збої у роботі валкодера. Щось там часом не контактувало, і у якийсь момент він перемикав частоту у протилежний бік. Це траплялося зрідка і особливо не заважало. Уцілому роботою я був вдоволений. Поза відрядженнями я прихоплював станцію з собою на роботу, і зимовими вечорами поміж виробничими вправами моніторив харківський етер. Станція і тут працювала досить добре. Але одного разу... я трохи послухав місцевих бешкетників (див. наприклад тут або тут), запхнув як завше станцію у торбину і рушив додому. Допіру напівдорозі згадав, що станцію забулося вимкнути. Почав був діставати і трохи не обпік пальці, станція була просто розпечена. Я вимкнув станцію регулятором гучности, проте температура не спала. Тоді зняв блок із акумуляторами. Закон збереження енергії тут емпірично підтвердився. Пізніше я з'ясував, що це був єдиний правильний варіант дій. Вихідний підсилювач у станції не вимикається і завжди приєднаний до акумулятора. Якщо вихідний транзистор відкрився від перегріву, то чимось зарадити можна лише висмикнувши із станції акумуляторний блок. Причина пошкодження для мене досі є певною загадкою.
Висловлювалися різні припущення, наприклад:
- на станцію сперлися якісь речі і вона надовго увімкнулася на передачу (проте кнопку PTT у моїй станції треба було втискати із зусиллям, що створювало навіть незручність, до того ж раніше я часто працював на передачу понад п'ять хвилин, що не виводило станцію із ладу і вона ставала лише трохи теплою; також є непідтверджена думка, що контролер не дозволяє працювати на передачу безперестанку);
- контролер станції "завис" і відкрив транзистор вихідного каскаду (клас роботи транзистора вихідного каскаду напряму керується від контролера);
було навіть таке:
- станція потрапила під опромінення вимірювача швидкости ДАІ, що неґативно позначилося на її самопочутті.
Останнє спершу виглядало як фантастичне, проте коли пізніше я побачив, що брамку вихідного транзистора зашунтовано на "землю" через діод, -- ця гіпотеза стала поряд із іншими.
Якщо опромінювати вихідний каскад іззовні високочастотною електромагнітною хвилею, то діод у брамці працюватиме як амплітудний детектор і виділена обвідна опромінювального сигналу відкриватиме вихідний транзистор, який безпосередньо приєднаний до акумуляторів. Опромінення у кілька Ватів і кілька ҐГц цілком може завдати станції шкоди.
Але що би не сталося, результат був один, -- вихідний транзистой вийшов із ладу і закоротив собою кола живлення станції. Це стало відомо пізніше. Тоді ж я бачив, що станція споживає надмірний струм і правий горішній кут металевої частини корпусу починає помітно грітися. Станцію треба було розбирати, і я тут не барився. Я знав, що крім мене такі станції мали: US4LEH, UR4LN, UX0DA. Вони здається вже одержали нагоду познайомитися із її тельбухами. Одже було у кого проконсультуватися.
Далі буде

Зважайте! Автор цього сайту у жодному разі не відповідає за зміст інформації на інших сайтах на яку можуть вказувати гіпертекстові вказівники на цій сторінці.

©Ihor Sokorchuk (UR3LCM), 2010-2013

ПОВЕРНИСЬ